НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
СПЕЦКУРСУ
“методи палеоботанічних досліджень”
для студентів V курсу спеціальності 8.07.08.01 “Екологія і охорона
навколишнього середовища” освітньо-кваліфікаційного рівня магістр денної форми
навчання.
Обсяг
спецкурсу – 36 год. – лекцій.
Автор – професор В.І. Узіюк.
Форма контролю – іспит.
Мета курсу –
лекційно ознайомити студентів екологів-магістрів з основами палеоботаніки,
систематикою, морфологією, анатомією, фізіологією та умовами проживання
палеорослин. Навчити їх досліджувати рештки рослин в природних, штучних
відслоненнях та в камеральних умовах різними методами, визначати вік формування
вмісних порід і роль фітомаси в утворенні родовищ корисних копалин.
Анотація.
Програмою передбачено послідовне вивчення студентами за допомогою лекцій
викладача теоретичного курсу палеоботаніки як науки, її зв’язків з іншими
дисциплінами, встановлення ролі цієї науки у вивченні Землі, визначенні віку
порід, що вміщують рештки рослин, і їхньої ролі у формуванні родовищ корисних
копалин. Головна увага надана засвоєнню студентами різних методів
палеоботанічних досліджень у природних, штучних відслоненнях і у камеральних
умовах.
Зміст програми
|
№ п/п |
Тема та короткий зміст
розділів
|
|
|
1. |
Палеоботаніка
як наука. Предмет і завдання палеоботаніки та її зв’язок з
іншими науками. |
|
|
2. |
Типи
збереження викопних рослин. Зміни
рослинної речовини в надрах Землі. Форми рослинних залишків. Процеси
розкладу фітомаси після відмирання в наземних умовах. |
|
|
3. |
Головні риси морфології
рослин. Розчленування стеблових рослин, розвиток їхнього тіла. |
|
|
4. |
Анатомія рослин: клітина,
тканини. Анатомія органів рослин: стебла, коріння, листка, квітки. |
|
|
5. |
Методи палеоботанічних
досліджень. Геологічні передумови розробки методів, їхнє призначення,
роздільна здатність, об’єкти, вивчення та особливості його проведення.
Геолого-палеоботанічний метод пошуків захоронень рослин у полі, їхнє вивчення
у відслоненнях, опробування і документація. |
|
|
6. |
Камеральні методи
вивчення проб викопних рослин, їхні особливості та інформативність.
Порівняльний макроскопічний метод визначення систематичної приналежності
викопних рослин. Підготовка типових колекцій. |
|
|
7. |
Методологія відбору проб
з викопних залишків рослин на комплексні лабораторні дослідження.
Вуглехімічні методи досліджень. |
|
|
8. |
Петролого-палеоботанічні
та хіміко-аналітичні методи вивчення викопних рослин і вмісних порід. |
|
|
9. |
Мікроскопічний
анатомо-морфологічний метод вивчення рештків
викопних рослин. |
|
|
10 |
Кутикула рослин, її
фізіологічне призначення та палеонтологічна і палеоекологічна
інформативність. Кутикулярний метод. |
|
|
11 |
Спори і пилок викопних
рослин, їхнє фізіологічне призначення, палеонтологічна та палеоекологічна
інформативність. Мікроскопіч-ний мацераційний метод споро-пилкового аналізу. |
|
1.
Криштофович А.Н. Палеоботаніка.
– Л.: Госнаучтехиздат, 1957. – 650 с.
2. Мейен
С.В. Основы палеоботаники. – М.:
Недра, 1987. – 403 с.
1. Криштофович
А.Н. Палеоботаніка. – М.-Л.: Изд-во геол. лит. по делам геологии
при СНК СРСР, 1941. – 495 с.
2. Эгау К. Аномалия растений. – М.: Мир, 1969. –
564 с.
3. Хржановський В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаніка.
– К.: Вища школа, 1985. – 391 с.
4. Воронов
А. Г. Геоботаніка. – М.: Высшая школа,
1973. – 384 с.
5. Узиюк В.И., Игнатенко Н.А. Микроструктуры
витринизированных тканей растений (средний карбон Донбасса). – К.: Наук. думка,
1985, – 100 с.
6. Лебедев С.И. Физиология растений. – К.: Вища
школа, 1978. – 452 с.
7.
Ковалевский А.Л. Биогеохимия растений. – Новосибирск,
1991. – 294 с.
8. Новик Е.О. Закономерности развития
каменноугольной флоры юга Европейской части СССР. – К.: Наук. думка, 1974. –
140 с.