НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

СПЕЦКУРСУ “методи палеоботанічних досліджень

 

для студентів V курсу спеціальності 8.07.08.01 “Екологія і охорона навколишнього середовища” освітньо-кваліфікаційного рівня магістр денної форми навчання.

 

Обсяг спецкурсу – 36 год. – лекцій.

 

Автор – професор В.І. Узіюк.

 

Форма контролю – іспит.

 

Мета курсу – лекційно ознайомити студентів екологів-магістрів з основами палеоботаніки, систематикою, морфологією, анатомією, фізіологією та умовами проживання палеорослин. Навчити їх досліджувати рештки рослин в природних, штучних відслоненнях та в камеральних умовах різними методами, визначати вік формування вмісних порід і роль фітомаси в утворенні родовищ корисних копалин.

 

Анотація. Програмою передбачено послідовне вивчення студентами за допомогою лекцій викладача теоретичного курсу палеоботаніки як науки, її зв’язків з іншими дисциплінами, встановлення ролі цієї науки у вивченні Землі, визначенні віку порід, що вміщують рештки рослин, і їхньої ролі у формуванні родовищ корисних копалин. Головна увага надана засвоєнню студентами різних методів палеоботанічних досліджень у природних, штучних відслоненнях і у камеральних умовах.

 

Зміст програми

 

п/п

 

Тема та короткий зміст розділів

 1.

Палеоботаніка як наука. Предмет і завдання палеоботаніки та її зв’язок з іншими науками.

 

 2.

Типи збереження викопних рослин. Зміни  рослинної речовини в надрах Землі. Форми рослинних залишків. Процеси розкладу фітомаси після відмирання в наземних умовах.

 

 3.

Головні риси морфології рослин. Розчленування стеблових рослин, розвиток їхнього тіла.

 

 4.

Анатомія рослин: клітина, тканини. Анатомія органів рослин: стебла, коріння, листка, квітки. 

 

 5.

Методи палеоботанічних досліджень. Геологічні передумови розробки методів, їхнє призначення, роздільна здатність, об’єкти, вивчення та особливості його проведення. Геолого-палеоботанічний метод пошуків захоронень рослин у полі, їхнє вивчення у відслоненнях, опробування і документація.

 

 6.

Камеральні методи вивчення проб викопних рослин, їхні особливості та інформативність. Порівняльний макроскопічний метод визначення систематичної приналежності викопних рослин. Підготовка типових колекцій.

 

7.

Методологія відбору проб з викопних залишків рослин на комплексні лабораторні дослідження. Вуглехімічні методи досліджень.

 

8.

Петролого-палеоботанічні та хіміко-аналітичні методи вивчення викопних рослин і вмісних порід.

9.

Мікроскопічний анатомо-морфологічний метод вивчення рештків  викопних рослин.

 

10

Кутикула рослин, її фізіологічне призначення та палеонтологічна і палеоекологічна інформативність. Кутикулярний метод.

 

11

Спори і пилок викопних рослин, їхнє фізіологічне призначення, палеонтологічна та палеоекологічна інформативність. Мікроскопіч-ний мацераційний метод споро-пилкового аналізу.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

Головна

 

1.          Криштофович А.Н. Палеоботаніка. – Л.: Госнаучтехиздат, 1957. – 650 с.

2.    Мейен С.В. Основы палеоботаники. – М.: Недра, 1987. – 403 с.

 

Допоміжна

 

1.    Криштофович А.Н. Палеоботаніка. – М.-Л.: Изд-во геол. лит. по делам геологии при СНК СРСР, 1941. – 495 с.

2.    Эгау К. Аномалия растений. – М.: Мир, 1969. – 564 с.

3.    Хржановський В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаніка. – К.: Вища школа, 1985. – 391 с.

4.    Воронов А. Г. Геоботаніка. – М.: Высшая школа, 1973. – 384 с.

5.    Узиюк В.И., Игнатенко Н.А. Микроструктуры витринизированных тканей растений (средний карбон Донбасса). – К.: Наук. думка, 1985, – 100 с.

6.    Лебедев С.И. Физиология растений. – К.: Вища школа, 1978. – 452 с.

7.          Ковалевский А.Л. Биогеохимия растений. – Новосибирск, 1991. – 294 с.

8.    Новик Е.О. Закономерности развития каменноугольной флоры юга Европейской части СССР. – К.: Наук. думка, 1974. – 140 с.